![]() Прикріплення:
Картинка 1
|
Як відома героїня Ольги Кобилянської Тетянка із безсмертного твору “У неділю рано зілля копала“, Оксана Каменецька любить себе прикрашати – яскраво, вишукано, ексклюзивно! Прикраси буковинки з бісеру та натуральних каменів зривають очі перехожих і ваблять охочих і собі придбати подібну розкіш. Оксана Анатоліївна нікому не відмовляє. Вона навчає, як власноруч кожна жінка може створювати для себе оте неповторне “обрамлення”, яке увиразнює й підкреслює індивідуальність.
За чотири роки, відколи існує “Імперія бісеру”, заснована пані Оксаною, маємо добру нагоду вдруге познайомитися з набутками її вихованців. Досить завітати до Художнього музею, де розгорнуто виставку прикрас майстринь, які пройшли школу бісеро¬плетіння. Враження – святкове й захопливе.
Прикметно, що гурток з отримання початкових навичок створення прикрас поступово перетворився на жіночий клуб за інтересами. «Двох років достатньо, аби опанувати мистецтво бісероплетіння, – розповідає пані Оксана. – Але наші віртуози відвідую
...
Читати далі »
|
Про виставу «Сто тисяч» за п’єсою Івана Карпенка-Карого, яку привіз у Чернівці Львівський національний театр імені Марії Заньковецької
Обидві сценічні роботи заньківчан, які вони показали буковинцям під час дводенних гастролей у Чернівцях, – вистави «Тев’є-молочник» і «Сто тисяч» за творами Шолом-Алейхема і Карпенка-Карого, подивували багатими режисерськими знахідками й акторським виконанням. Перед цим наш театр імені Ольги Кобилянської з успіхом показав у Львові виставу «Солодка Даруся» за однойменною повістю Марії Матіос. Але приїзд на Буковину Львівського театру для мене асоціювався з появою довгоочікуваної великої планети нашої галактики. Як відомо, астрономічний цикл подорожі планет супроводжується природними змінами. В нашому випадку падали теплі дощі, які напоїли землю, а перегляд вистав благодатно зросив людські душі. Театр відвідали справжні театрали. Я відчував, що перебуваю в храмі мистецтва й повністю розчинився в подіях, які відбувалися на сцені. Вони залишили щире бажанн
...
Читати далі »
|
Свою нову книгу «Неприборканий вигнанець» («Місто», Чер¬нівці, 2008) поет і прозаїк Георгій Шевченко назвав романом. Хоч, здається, точніше було б – романом пам’яті, як колись зробив незабутній Терень Масенко. Бо в творі вочевидь посилений саме мемуарний струмінь, і все пережите перебуває в активній, сказати б, оперативній пам’яті.
Книга являє нам художньо-документальний екскурс у далеке і порівняно недавнє минуле – у завжди живий у серці автора світ несподіваних, але невипадкових зустрічей (випадкових, як стверджує в анотації професор Надія Бабич, не буває) і життєвих доріг. А то, по суті, ідеальні полігони для саморозкриття власної особистості. Тоді, коли «ти – є сам собою, таким, яким себе сформував». У даному разі – це головний персонаж твору – Дмитро Пушкин (хоч вибір прізвища, хай через «и», на наш погляд, сумнівний і, може, навіть трохи претензійний).
У доволі осяжному, подекуди чисто ліричному, багато в чім сповідальному, але в основному драматично напруженому опо¬відному прост
...
Читати далі »
|
![]() Прикріплення:
Картинка 1
|
![]() Прикріплення:
Картинка 1
|
![]() Прикріплення:
Картинка 1
|
Хто з нас хоч раз в житті не мріяв щось змінити у своїй зовнішності?
![]() Прикріплення:
Картинка 1
|
Проти посадовців управління капітального будівництва Чернівецької ОДА порушили вже другу кримінальну справу. Якщо спершу йшлося про нецільове використання 620 тис. грн. із субвенції на спорудження Будинку культури у с.Сергії Путильського району, то тепер – про завищення вартості будівництва очисних споруд, чим завдано збитків державі на суму 114,5 тис. гривень.
Прокуратура області порушила кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК України (зловживання владою або службовим становищем).
ЗІК.
|
Пеститься визрілий у полі хлібний колосок. До пори, до часу. Бо не збереш, не впораєш жнива, додолу впаде. І тоді враз селянська праця нанівець зведеться. Тож, розуміючи, а головне усвідомлюючи доленосну істину, трудівники ТОВ «Хрещатик-Агро» на Заставнівщині (до речі, одного з найбільших на Буковині), мобілізовують всі зусилля, аби той колосок вчасно потрапив до комори.
– Якщо бажаєте побачити перші тонни доставленого з полів жнива, то прошу завітати на центральний товарний тік у Бабино, – сповістив заздалегідь директор товариства М.І.Микитюк. – Думаєте, не переживаю при цій негоді, знаючи, що тільки той хліб, – що в коморі? А тут дощі майже через день. Ось і доводиться поміж ними мізкувати, на яке поле спрямувати техніку, з якого зерно взяти, а де вже навіть і плуга в загінку запустити. Погодьтеся, що не тільки навесні, а й теперечки кожна година на вагу золота.
Це я вочевидь спостерігав на центральному товарному току, спілкуючись з людьми, котрі взмозі дати лад горам збіжжя з полів
...
Читати далі »
|