Іспас – Ізраїль: зв’язок
народів і поколінь Онуки й правнуки тих, хто у роки війни рятував на Вижниччині євреїв від загибелі, побували на древній землі Ізраїлю
Мешканцям села Іспас, що неподалік Вижниці, крім працьовитості, завжди була властива неабияка доброзичливість. Недарма у цьому великому селі віддавна дружно жили родини українців і румунів, поляків та євреїв.
Загальнолюдським чеснотам іспасці не зрадили й у буремні роки війни. Влітку 1941 року в краї, як, власне, на всіх окупованих у той час територіях, почалися гоніння на євреїв. У липні місцеві “кузисти” (так називали членів та симпатиків профашистської організації “Кузи”) вчинили криваву бійню у сусідніх з Іспасом селах Мілієве та Банилів.
– Звідти гурт озброєних чоловіків рушив до нашого села, – пригадують свідки тих подій Танасій Іванович Штефюк та Василина Іванівна Денис. – Щойно про це надійшла звістка, нас, дітей, послали скликати сільського двірника і людей. Усі дорослі разом вирішили захистити єв¬реїв.
Хоча через це іс¬пасці ризикували вла¬с¬ним життям, загін убивць вони відіслали назад, не давши вчинити розправу над євреями-односельцями.
Коли про вчинок мешканців села діз¬нався народний депутат України, президент Міжнародного фонду толерантності Олександр Фельдман, він запропонував відзначити цих шляхетних людей. Ініціативу підтримав Президент України Віктор Ющенко, від¬так торік за участю О. Фельдмана, головного рабина України, гостей з Ізраїлю, Києва й Чернівців у селі посадили Алею пам’яті та встановили пам’ятний знак, на місці якого має постати монумент на честь рятівників 15 єв¬рейських родин Іспаса.
Та цим все не обмежилося. 2007 року до Іспасу завітали діти з із¬ра¬їльського міста Сдерот. Вони спілкувалися зі своїми однолітками, навзаєм демонстрували свої таланти на сцені та зіграли товариський футбольний матч.
Рік нинішній для мешканців Іспаса приготував ще більший сюрприз. На початку липня, за офірування Фонду Олександра Фельдмана «Дитяча дипломатія толерантності», онуки іспасців, які в роки війни врятували єв¬реїв-односельчан, одержали нагоду побувати в Ізраїлі.
– Нам пощастило відвідати багато дивовижних місць: були й біля Гробу Господнього, й у Гетсиманському саду, біля Стіни плачу, купалися у Середземному і Мертвому морях, проте най¬більше враження на нас справила екскурсія до музею Голокосту, – каже внука й правнука ря¬тів¬ників Оля Карлійчук. – Моторошно ставало від розповіді про людські страждання, а в душі бриніла хвиля співчуття та гор¬дість за предків, які не допустили пролитись безневинній крові в нашому селі.
– Разом із дітьми ми також навідалися до їхніх ізраїльських друзів із міста Сдерот, а ось зустрітися з двома колишніми мешканцями Іспаса, які живуть в Ізраїлі, через їхню хворобу, на жаль, не вдалося, – каже сіль¬ський голова Іспаса Михайло Андрюк. – Везли для них подарунки від колишніх їхніх друзів дитинства з нашого села: вишиванки та гуцульські сувеніри. Разом із фотографіями наших старожилів передали їх через працівників Фонду толерантності.
Відвідини ж Ізраїлю запам’яталися нашим дітям не тільки цікавими враженнями, а й стали поштовхом до продовження дослідницько-пошукової роботи про події війни та про обпалені нею долі людей.
Лариса ОСТАПЕНКО.
На фото: діти з Іспаса – внуки тих, хто врятував євреїв від погрому, в черзі біля Гробу Господнього в Єрусалимі.
