Пеститься визрілий у полі хлібний колосок. До пори, до часу. Бо не збереш, не впораєш жнива, додолу впаде. І тоді враз селянська праця нанівець зведеться. Тож, розуміючи, а головне усвідомлюючи доленосну істину, трудівники ТОВ «Хрещатик-Агро» на Заставнівщині (до речі, одного з найбільших на Буковині), мобілізовують всі зусилля, аби той колосок вчасно потрапив до комори.
– Якщо бажаєте побачити перші тонни доставленого з полів жнива, то прошу завітати на центральний товарний тік у Бабино, – сповістив заздалегідь директор товариства М.І.Микитюк. – Думаєте, не переживаю при цій негоді, знаючи, що тільки той хліб, – що в коморі? А тут дощі майже через день. Ось і доводиться поміж ними мізкувати, на яке поле спрямувати техніку, з якого зерно взяти, а де вже навіть і плуга в загінку запустити. Погодьтеся, що не тільки навесні, а й теперечки кожна година на вагу золота.
Це я вочевидь спостерігав на центральному товарному току, спілкуючись з людьми, котрі взмозі дати лад горам збіжжя з полів кількох заставнівських сіл, де дорідний врожай уже проситься до комори. На чатах, як на бойовому посту від рання до смеркання завідуючий токовим господарством Петро Михайлович Янків. Клопоту в нього аж забагато. Адже під його опікою і механізми, і зерноочисний комплекс, а головне – люди, яким, хоч і не треба підказувати, як розпорядитися зерном, але все одно час од часу радитися про те, на яких дільницях потрібно максимально зосередитись. Скажімо, на первинній очистці та просушці зерна. Справа ця – не з десятих. Адже саме від організації технологічного процесу залежать і якість насіння, і саме товарне збіжжя.
На своєму журналістському віку бачив найрізноманітніші токові господарства. Бабинське ж вражає передусім своєю масштабністю, сягаючи вздовж і впоперек на цілі 60 метрів. Воно із врахуванням напряму рози віт¬рів збудоване так, що за будь-якої погоди зерно постійно провівається. Що надзвичайно важливо з масовим надходженням збіжжя, яке очікується з дня на день.
Всього кілька чоловік пора¬ється біля зерна. Але як? Старанно, з любов’ю. Власне, так, як й повинно бути біля врожаю, який не прощає халтури та бездушності. Знову розступилися грозові хмари. Однак із надходженням першої сотні тонн збіжжя роботи тут вистачає всім, у тому числі водіям вантажівок. Без найменшої затримки врожай на потужний зерноочисний комплекс доставляють Дмитро Федорчак і Дмитро Приймак. Бо це хліб. Бо це свято, і праця для нього – від щирого серця.
Попри негоду, зерна на центральному току прибавляється. Практично цілодобово не вщухає робота зерноочисного комплексу. Цікаво, що його обслуговують два оператори на прізвище Череп та ще й обидва Василі Васильовичі. Один одного вправніший в роботі, на похвалу яких не вистачило слів і в директора товариства. Подумав: якби так славно, як в цих двох трудівників, велося в кожному господарстві, в багатьох з яких, на жаль, поле давно не знало плуга.
Звідкілясь з полів на тік нагодився головний агроном господарства В.І.Голейчук. Серцем відчуваю, що Василь Іванович переживає – он звідусіль хмара за хмарою насуває, а жниво жодного дня не чекає. Василь Іванович хвилювання не видає, всілякого траплялося на його хліборобському віку. Хіба забувається, як жниво навіть із замоклих загінок на руках вибирали, не даючи пропасти колоску життя.
– Так буде й нинішнього сезону, – аналізує перші результати жнивування (а це 2,5 тисячі гектарів) Василь Іванович. – Ми – стратеги, тому визначилися по кожному комбайну, коли і де збирати хліб. Проблеми? Вони були і будуть. Тим паче, на жнивах.
Свята істина: тільки той хліб, – що в коморі. Одначе на те й селянин, котрий, збираючи врожай, подумки мріє і про завтрашній зажинок. Василь Іванович, як потомствений агроном, прикинувши, що й до чого, діловито визначається: «На насіннєві цілі заготовимо тисячу тонн насіння, страховий фонд становитиме 200-250 тонн. Це головне. А ще найголовніше – розрахунок хлібом з пайовиками, кожному із яких торік припало по 3,5 центнера. Цього, може, сьогодні й замало. Але на фоні колишніх знищених господарств – це є солідний поступ. Люди це розуміють і всіляко підтримують спів¬працю товариства з інвестором».
Це не пафос. То чиста правда. Як золотом колоски налиті, кожну зернину яких чекають у головній коморі господарства.
Іван АГАТІЙ.
с.Бабино Заставнівського району.
