Роботу пологового  відділення Глибоцької  центральної районної лікарні головний лікар Іван Шкробанець тримає під неослабним контролем.  Чи не тому за останні роки тут не зафіксовано жодного випадку смертності новонароджених. Статистика втішає: у 2007-му народилося 516 дітей, а за перше півріччя цього року – вже 312, тобто на 87 малюків більше.

Коли ми з Іваном  Васильовичем завітали у пологове відділення, Господь саме подарував молодій мамі із села Купка Олені Ністор первістка  –  донечку вагою 3,8 кілограма. Бригада медпрацівників, яких ви бачите на знімку,  зробила все можливе, щоб  здоров’я та самопочуття  і матері, і дитини  були добрими. І це для них не виняток. Так вони працюють з дня у день.

Іван ПАНЦИР.

Фото автора.

Подяка депутатам

Дорога «Буковино»! Від імені мешканців  будинку №25, що на вул.Узбецькій у Чернівцях, висловлюємо подяку  за допомогу  в організації ремонту даху дев’ятиповерхового будинку депутатам-нашоукраїнцям Д.О.Сірману та Л.М.Пирогу, а також бютівцю – начальнику райжитлоуправління Першотравневого району В.А.Ротарю, які  відстоюють наші інтереси й виконують свої передвиборні обіцянки. Бажаємо їм здоров’я та всіляких  успіхів!

П.КОСТАШ, М.МАКЕДОНСЬКА,

Т.ТРУФЕН, В.КАЛАНЧУК

 та інші мешканці вул. Узбецької, №25.

Хто захистить Україну?

Мені, як українцю, цікаво знати, чи Україна є повністю суверенною, маючи свої національні атрибути держави, чи ні? Чи є в Україні державні органи влади, які повинні захищати наш суверенітет? Якщо є Президент, Уряд, Верховна Рада, силові структури, то чому в Криму й Севастополі 11-15 червня перебували півтори тисячі учасників воєнізованих формувань з Росії? Ці  посланці «братньої» держави проводили так званий міжнародний форум козаків. Яких козаків – російських? Їх кілька днів використовували російські керівники для дестабілізації в нашій країні під час незаконного встановлення і відкриття пам’ятника ро­сійській цариці Катерині ІІ – тій, котра в 1775 році зруйнувала Запорізьку Січ. Яка  країна світу дозволила б себе так принижувати?

Хтось же мусить контролювати й перешкоджати пересуванню великої кількості зброї через кордон України. Чи не прикордонні війська України і Рада Національної безпеки і оборони? Бо виходить, що українська влада не контролює і не запобігає антидержавній і сепаратистській діяльності проросійських партій у Криму. Якщо так і  далі  їм потурати, то можна взагалі втратити так довго очікувану незалежність, за яку понад 350 років боролися наші батьки, діди й прадіди.

Я думаю, що на ці зухвалі реваншистські вибрики російських політиків мали би дати відповідь МЗС України, Верховна Рада України і гарант нашої незалежності – Президент України Віктор Ющенко.

Зеновій ВАРВАРЧУК.

  Що увічнюємо?

 У Чернівцях, як і по всій Україні, піднято неймовірний бум. Ветеранська організація, очолювана покійним Герасимовим, а нині В.О.Анастасієвим, придумала нову нагороду. Яку? Медаль «90 лет Советской армии». Армії, якої  вже 17 років нема, а її колишні генерали придумують свята ще й увічнюють медалями з відповідними написами. Ці медалі, приміром, «За нашу Советскую Родину», нагадують нам, сьогоднішнім, що мільйони найдостойніших громадян, у тому числі і військових  – рядових, офіцерів, генералів, адміралів і маршалів – були винищені вождями цієї «Родіни», а 26 мільйонів цвіту всіх націй спалено у вогні Другої світової. Ми поклали у братські могили по три радянських солдати за одного німця.

Варто зазначити, що цією медаллю не нагороджують, а її ветерани купують у пронозливих шахраїв, які хочуть добре нагріти руки на ветеранах, пропонуючи їм абсолютно не потрібні цяцьки, аби потішити ними немічних людей. До речі, спочатку медаль коштувала 30 гривень, а нині вже – 60.  Залишається тільки сподіватись, що патріотів України не звабить ця московська блискітка, від якої віє не славою і героїзмом, а тхне спекулятивним торгашеством. 

Може, В.О.Анастасієву та його прихильникам заманеться ще встановити медаль, присвячену 50-літтю прісної пам’яті Варшавського договору, щоб згадати, як душили угорську революцію, Празьку і Братиславську весну?.. Чомусь тягне наших ветеранських «предводителів» туди, де все добувалося невиправдано великою кров’ю. Час би вже схаменутися.     

К. ВОЛОБУЄВ,

майор у відставці.

За все  «заплачено»?

Шановна редакціє «Буковини»! Звертаємося до  нашої газети, бо вже втратили всіляку надію на допомогу. Під нашим будинком  нові «хазяї життя» добудовують до перших поверхів приміщення під офіси, банки і т.п.

При цьому ніхто не питає згоди мешканців будинку. Цікаво, чи ті чиновники, які дають дозвіл на таке будівництво,  або ж ті замовники,  що мають гроші на такі реконструкції,  чи дозволили б вони у себе під вікнами таке творити?

Другий під’їзд у нашому будинку вже забудували, тепер викупили квартири у першому. Знищуються дерева, від яких ми мали хоча б якусь прохолоду в спекотне літо. А тепер уявіть собі, що у вас під самісіньким вікном дах також прибудови, яка  нагрівається  сонцем  і своє тепло «дарує» квартирі, вікно якої розміщене над ним. Та навіть коли дощ, то полегшення нема, бо так тарабанить під вухом…

Від того, що ведеться будівництво, дошкуляють  нам не лише шум  працюючої «болгарки»  та стукіт кувалд, будинок теж не витримує, стіни аж двигтять! За час  будівництва у підвалі потріскали труби, вже вдруге його залито  нечистотами. Хто відшкодує нам моральні та матеріальні збитки?

Ми телефонували у диспетчерську службу домоуправління № 14, але вони труби й не збираються міняти. А в міськраді заявили, що за перебудову та добудову перших поверхів заплачено.

Ми  давно зрозуміли, що «заплачено», і, з усього видно, немало. Раз усі закривають очі на потреби  багаторічних мешканців будинків. До речі, у нашій «хрущобі» мешкає чимало пенсіонерів, багато хворих, є й прикуті до ліжка... Невже ми заслуговуємо такої старості лише тому, що не  встигли й не зуміли заробити грошей, щоб забезпечити себе пристойним житлом? Не  виключено, що від такої реконструкції  старі перекриття можуть рухнути, може тоді опам’ятаються у ратуші? Сподіваємося на твою допомогу, «Буковино»!

Л.МАЛЕВИЧ, Г.ПЛУГАТОРИК,

Р.БАЛАШОВСЬКА, Ф. ТУПІКОВА,

та ще 30 підписів мешканців

будинку № 15, що на вул. Стасюка у Чернівцях.

Ні «Світлиці»,

ні сподівань

Шановна редакціє, колись у «Буковині» була рубрика «Світ­лиця сподівань». Чому  вона зникла? Я розумію, що  тепер є чимало  шлюбних агентств, люди зна­йомляться через Інтернет. Але ж не всі мають комп’ютери…

Ось, приміром,  у мене є зна­йомий чоловік – добрий, чесний, чуйний, товариський – у наш час таких мало. Та, на жаль, доля його обділила здоров’ям, він інвалід, пересувається на милицях. Та хлопець намагається жити повноцінним життям, має свій невеличкий бізнес. Є в нього і будинок, і власне авто, але нема людини, яка би могла роз­ділити з ним його радість і горе. Довгі роки сподівається на щасливу долю, та вона чомусь його обминає. Він вже втомився чекати і втрачає надію, що і в його житті можуть настати якісь позитивні зміни.

Дуже прошу, надрукуйте, будь ласка, мого листа, може, знайдеться  самотня жінка віком 25-40 років, яка згідна була би на переїзд. Хай зателефонує 8-098-654-67-93. Я впевнена,  вона не пошкодує.

Надія ЛУПУЛЯК.  

Глибоцький район.

Брати наші менші

На початку літа з’являється потомство у диких звірів та птахів. Шпаки вже повилітали зі своїх гнізд, тепер зграями вишукують соковиті черешні. У густих травах настовбурчили вуха молоді зайці. По ярах  та балках дубових лісів  водять  своїх смугас­тих малюків дикі свині.

З’явилось поповнення і в їжаків. Зазвичай вони влаштовують свої домівки поблизу будинків – у садах, у кукурудзинні. Адже тут є чим поживитись: ловлять мишей та пацюків,  можуть забратись у хлів і поласувати курячими яйцями. А якщо дуже зголоднів, то й може підкотитись непомітно до дверей хати, споді­ваючись, що вийде господар і пригостить чимось їстівним. Особливо їжачки, як і наші діти, полюбляють молоко.

Петро КИРСТЮК.

Фото автора.