Слідом за двома ошатними томами поезій і поем Віталія Колодія («Ангел на камені» та «Диспут»), високо поцінованими літературознавцями і читачами, прийшов до нас третій – книга вибраної прози «Зоря над прір­вою».

Одразу зазначимо, що оповідання Колодія – то не проза поета в уже дещо узвичаєному в сучасній літературі розумінні – тобто не лірична есеїстика. Це речі з усіма притаманними складному, здебільшого в епічному вимірі, жанрі  ознаками, які досить точно увиразнив у післямові до тому Петро Осадчук.

«У цікавих життєвих колізіях, – пише він, – прозаїк В.Колодій простежує людську поведінку, ліпить характери людей гордих, цільних, відданих ідеалам молодості, нехай вони не в усьому збулися, нехай доля склалася не так, як мріялося і уявлялося в безхмарні роки великих сподівань і надій». І далі дуже суттєво: «…мала проза В.Колодія витримана в хорошій оповідній манері, структура письма тримається, як правило, на точності, природності вислову, вмінні автора спиратись на реальні, цілком можливі в житті обставини і в той же час бути романтично піднесеним, поетизувати поведінку своїх героїв». А головний їх принцип – чесна відданість обраній лінії життя.

І ще ось така дуже істотна риса майстерності автора: він не тільки розкриває вдачу персонажа через його вчинки й міркування, але й спонукає до самопізнання і самовизначення. Як, скажімо, в новелі про душевне сум’ят­тя Буковинського Соловія, котрий, творячи «Пречисту Діву...» болісно сповідався: !» Радуйся... бо я не можу...». Отак пронизливо і названо оповідь.

А те, що все в томі «Зоря над прірвою» написане саме поетом, проявляється в глибинній емо­ційності стилістики, густо насиченій образністю художній тканині творів.

Справді звабний простір цієї книги, бо звабний світ її героїв. Увійдімо ж сюди, щоб освятитися Словом класного письменства.

Вибираючи твір для публікації в газеті, відверто кажу, можна й трохи розгубитися: і той цікавий, і той повносилий…

Зупинився на новелі «У неділю на Староконному». Читайте!

Володимир ДЯЧКОВ.