Минуло кілька тижнів, як Новодністровськ відвідав міністр палива та енергетики України Юрій Продан. Здавалося, його оптимістичні запевнення про державну допомогу в пускові першого гідроагрегату ГАЕС (якщо торік на потреби будівництва станції надійшло 300 млн.грн., то в нинішньому передбачається 900 млн.), спонукають будівельників до справді звитяжної праці. На користь цього була і доставка з Харкова робочого колеса гідрогенератора вагою 114 тонн, і обіцянки керівників підрозділів збільшити колективи та перейти на цілодобову роботу, і скориговані графіки будівельно-монтажних робіт. Однак минулотижневе знайомство зі станом справ на будові викликало здивування. Бо не відчувалося бойового духу, що колись був притаманний гідробудівцям у пусковий період Дністровських ГЕС-1 і ГЕС-2. Та й на основних об’єктах трудилась не така вже й велика кількість робітників. Не всі перейшли на цілодобовий графік роботи. Як результат, допущено відставання на спорудженні як водоприймача, так і водовипуску, машинного залу, монтажного майданчика…
Про це з болем говорив на нараді з керівниками виробничих підрозділів та очільниками краю Семен Поташник, голова правління ВАТ «Укргідроенерго», котре є замовником гідроспоруди.
– Я не розумію, що діється. Чи це саботаж, чи невміння працювати? Я ж вірив вам, – гірка прикрість звучала у голосі Поташника. – Ми ж з вами все прорахували, зважили. Пуск першого гідроагрегату у грудні нинішнього року – реальний. Неспроможні – скажіть. Бажаючих приїхати на будову дуже багато…
– Що спричинило відставання? Що слід зробити, аби таки забезпечити пуск у цьому році першого гідроагрегату? – з цими запитаннями звернувся до головного інженера генпідрядної організації Івана Фурмана.
– Не можу сказати, що колективи геть розхолодились, але проблеми, звичайно, є. Зокрема це нестача людей у «Гідробуді», «Управлінні гідроспоруд», «Київметробуді». Не всі будівельники мають необхідний досвід і вміння. Нестабільне фінансування будови в попередні роки, яке перетворило її в довгобуд, змусило кваліфікованих робітників податися у мандри. Та й нинішня заробітна плата не багатьох вабить… До всього, пусковий комплекс сформований так, що основні бетонні роботи завершуються десь у жовтні. Відсутність перспективи насторожує людей, бо подальша їх доля – пошук роботи за межами Новодністровська. Звичайно ж, зауваження заслуженого енергетика Поташника є слушними і своєчасними. Тому й інтенсифікуються наші зусилля з нарощування колективів. Закріплено відповідальних осіб з числа керівників за основними об’єктами. Перехід на 3- та 4-змінний режим роботи в стадії завершення. Відкориговано пусковий графік. Особлива увага звернена на залучення висококваліфікованих спеціалістів…
Словом, спільно із замовником – філією «Дирекція з будівництва Дністровської ГАЕС» – робимо все можливе, аби в грудні нинішнього року відбувся пуск першого гідроагрегату в режимі синхронного компенсатора.
– Іване Івановичу, не всі громадяни знають, що таке режим синхронного компенсатора. Як би ви це поняття популярно розтлумачили?
– Це режим, при якому гідроагрегат ДГАЕС споживатиме з мережі надлишкову електроенергію, що виробляється під час нічних провалів у графіку її споживання. Тобто він покращує режим експлуатації базисних (теплових та атомних) електростанцій України. Це надзвичайно важливо. Крім того, такий режим експлуатації ДГАЕС є тимчасовим. Експлуатація у режимі синхронного компенсатора унікальної гідромашини ДГАЕС – необхідний стартовий період для його наступного запуску в проектному режимі в 2009 році.
Сподіватимемось, що так і буде, що Дністровська ГАЕС стане, врешті, не довгобудом, а діючою станцією.
Іван НАГІРНЯК.
м.Новодністровськ.
|
