І вкотре, як тисячі або й мільйони років, хлібний колосок, вщерть виповнений дозрілим ядром, видзвонює ланами-полями хвалу землі та небесам, що дали йому врожайну силу й набуток селянину за труди благословенні. Всілякого випало. А він все одно зорав, засіяв, а теперечки з усією відповідальністю жниво золоте з поля бере. Свято ж яке. Бо саме із збиранням першого хліба селянин пов’язує успіх сьогоднішній і завтрашній. Адже з Божою поміччю що зберемо, те й випечемо. А буде хліб, то неодмінно буде і до хліба. Якби тільки того селянина не  замучували різними негараздами. Та він все одно серцем до землі прихиляється, аби захистила від невігластва владних чиновників, котрі не слухають і не помічають болю-крику села, яке сьогодні залишилося зі своїм туском наодинці. Одначе таки вилеліяло щедрий колос поля, що  вже проситься до комори.

– Авжеж таки проситься, – розповів учора директор ТОВ «Хрещатик-Агро» М.І.Микитюк, чиє сільгосппідприємство (а це майже 10 сіл Заставнівщини) в добрий час розпочало збирання. – Наші жниварі, котрі працюють на найсучасніших  комбайнах, уже змолотили врожай  озимого ячменю і без найменшої затримки дають лад також ярому ячменю. Які виробітки? Навіть не повірите: до 30 гектарів хліба за світловий день збирає механізатор на комбайні «Klaas». Тепер помножте на 15. Це майже 100 доларів США. Ось таким був денний заробіток механізатора  на збиранні в нашому господарстві торік. Буде й нинішнього  хлібного сезону. Бо види на врожай ранніх зернових культур на 2,5 тисячі гектарів нівроку. Є де розвернутися, показати клас роботи. Вдома, на рідних полях, а не на принизливому закордонному заробітчанстві, яке поламало долі багатьох наших краян.

Мудро каже, мислить Михайло Іванович. І як поважний керівник одного з найбільших в краї господарств, і як патріот землі української, що, на його тверде переконання, мусить родити державі насамперед хліб наш насущний, який був і допоки неба та сонця буде головним на нашому столі.

Іван АГАТІЙ.

Фото Ігоря БЕСАРАБИ.